RU, UA. Оповідання, 2024.

Сучасна міфологія, засновано на матеріалі війни Росії проти України.

З відстійника вдарив пінний гейзер, зметнувся до стелі. Басейн заволокло парою.
— Йдемо, швидко! — закричав Микита.
Одним стрибком він опинився поруч з Ігнатенком, схопив за руку.
— Проба! Треба взяти пробу!
Мокрий рукав ЗЗК вислизнув із пальців. Ігнатенко сунув пробник у кипляче місиво, висмикнув назад, розплескавши половину вмісту.
— Банку, швидко!
Вміст пробника хлюпнув у банку.
— Йдемо!
Гейзери вистрілювали вже по всьому басейну.
— Вентилі! Закривай!
Важкі краплі барабанили по комбінезону. Як би не пропалило! Микита наосліп знайшов вентиль, закрутив до упору.
— Плюс!
— Плюс!
— Йдемо!
Цього разу Ігнатенко послухався.
— Ти перший. Я контролюю.
Микита взяв напарника за плече. В іншій руці він тримав кейс зі зразками.
— Плюс!
Вони швидко пішли — побігли! — уздовж стіни, заплямованої патьоками цвілі, намагаючись триматися якомога далі від краю басейну. Видимість була ні до біса. Коли за прикидками Микити до шлюзу залишалося метрів п'ять, Ігнатенко послизнувся. Змахнув руками, намагаючись зберегти рівновагу, вхопився за стіну...
Ні, не за стіну. За гофрований короб електропроводки.
Скреготнула неміцна жерсть. З тріснутого короба бризнули іскри. Наступної миті відстійник спалахнув. Усім тілом Микита відчув удар обгорнутого у вату гігантського молота. Його жбурнуло на Ігнатенка, в голові вибухнула темрява, сповнена колючими іскрами.

Електронна книга, написана російською мовою, перекладена авторами українською.