RU, UA. Оповідання, 2023.  Восьма новела з циклу "Чорна поземка".

Містична розповідь на воєнному матеріалі.

На початку тижня я навіть наважився — виїхав із міста на південний схід у бік лінії бойових зіткнень. Хотів перевірити, на власні очі подивитися: чи є там мешканці? За запахом їх не знайти, вони не пахнуть, але зір мені поки що служить надійно. Я сказав: виїхав? Ага, хапай в обидві жмені! Крутив кермо, тиснув на газ, а за аеропортом, там, де поворот на Безлюдівку, з'ясував, що стою на місці. За всіма відчуттями — спогадами?! — я їхав, рухався, гнав машину, але краєвид за вікнами не змінювався.
Хвилин двадцять мучився — нічого не вийшло.
Тоді я спробував інший маршрут — на Чугуєв і далі, на Куп'янськ, де з початку літа все закипіло знову, немов казанок на вогні, — з тим же негативним результатом.
Місто не випускало Ромку Голосія.
Схоже, я був намертво пришитий до певного місця, вірніше, території. Чи міг я відірватися? Мабуть, міг, але тільки «з м'ясом». Як це зробити, я не уявляв; гаразд, геть кокетство — уявляв, добре уявляв, і навіть іноді відривав декого, спрямовуючи по хиткому, останньому, єдино правильному шляху. Така дорога вела не на Чугуїв і не на Безлюдівку. Хоча Безлюдівка — гарна назва, із змістом. Створити це з самим собою? Мене давно не накривало. Але якщо зосередитись, згадати, захотіти — сильно, пристрасно, до одуру, до самозабуття…

Електронна книга, написана російською мовою, перекладена авторами українською.