RU, UA. Оповідання, 2024.

Сучасна міфологія, засновано на матеріалі війни Росії проти України.

Апарати керованого сну, цифровий океан, нейромережі та штучний інтелект... — утім, чи штучний? Нові технології та глибини людської психіки, дивні ритуали та їхні наслідки, щось за межею нашого буття — і війна, що вносить свої жорстокі корективи в усі пласти реальності.
Неможливість бути разом. Неможливість розлучитися...
Ця повість — варіація на тему відомого давньогрецького міфу в наших сьогоднішніх реаліях.

— Доброго ранку, — сказав чоловік. — Як самопочуття?

— Нормально. Доброго ранку.

— Ось і славно. Дозвольте представитися: Реаніматор.

— Ви лікар, — зрозумів Орфей. — Ви тут працюєте.

— Я лікар, — погодився його співрозмовник. — Ні, я тут не працюю. Я в принципі лікар, за професією. А тут я на тих самих пташиних правах, що й ви.

Кругленький. Міцненький. Налитий. Не людина, стигле яблучко.

— Позивний, — здогадався Орфей.

— Щось на кшталт цього, — Реаніматор усміхнувся. — А вас як звати-величати?

— Орфей.

— Орфей? Значить, десь є й Еврідіка?

Схоже, Орфей змінився з лиця, бо Реаніматор схаменувся:

— Вибачте, будь ласка. У мене не язик, а помело, можу бовкнути зайвого. Якщо якось зачепив вас, прошу вибачення.

— Нормально, — відмахнувся Орфей. — Сигаретою пригостите? Я свої в палаті забув. Не хочу повертатися, в мене нога після поранення...

«Дай сигарету», — згадав він прохання мертвої Еврідіки. Й здригнувся, як від протягу. «Наклонись, луна, над горбатым Стиксом, над безумием черной воды, заходи, весна, на часок проститься — тяжело умирать молодым...»

Електронна книга, написана російською мовою, перекладена авторами українською.