Перший том нового роману-дилогії Г. Л. Олді “Короп, дракон і журавель: Книга 1. Місяць у тумані” ЄДИНОЮ ПОЗИЦІЄЮ!

Дорогі друзі!

Авторський сайт “Світ Олді” представляє перший том нового роману-дилогії Г. Л. Олді “Короп, дракон і журавель: Книга 1. Місяць у тумані” двома мовами (в авторському перекладі) ЄДИНОЮ ПОЗИЦІЄЮ: всі чотири повісті одним файлом, як то кажуть, “в один клік”!

Ця книга — продовження циклу Г. Л. Олді “Чиста Земля”. До книги увійшли чотири повісті, написані 2025-го року: “Повість про китайського стрибунця”, “Повість про молодого лахмітника”, “Повість про злочинне моління” та “Повість про коропа, дракона та журавля”.

Ласкаво просимо!

Картина на обкладинці — Цукійока Йошитоші (1883 р.), внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.

_________________

Анотація:

Закон будди Аміди говорить: убивця жертвує своє тіло вбитому, а сам спускається в пекло. Торюмон Рейден, самурай зі служби Коропа-і-Дракона, розслідує випадки насильницьких смертей та чудесних воскресінь.
Здається, Рейдену вже час звикнути до найдивовижніших подій. Та життя сміється над молодим дізнавачем і знаходить, чим дивувати його знов і знов. Хто стрибає на двох ногах, витягнувши вперед руки, темними провулками? Хто мститься трьом веселим самураям, та так, що аж паперовий ліхтар, глузуючи, висовує язика? Що за велике моління започаткував сам сьогун, та таке, що голова столичної служби Коропа-і-Дракона втік зі столиці світ заочі?
І нарешті, що ж відбулося на далекому острові Окінава, якщо Рейдену з помічником наказали терміново плисти туди, та ще й нащось одягнути кімоно з вишитими журавлями?!
Книга «Місяць у тумані» відкриває нову дилогію «Короп, дракон і журавель», продовжуючи вже відомий читачам цикл «Чиста Земля».

_____________

Цитата:

— Що скажете, Широно-сан?

— Скажу, що вони обидва в це вірять. І батько, й син.

— Згоден. Продовжуйте.

— Я не знаю, що там сталося насправді. Але не думаю, що це витівки злого духа або повсталого мерця. А та людина, що приховує своє обличчя, просто прикидається безликим. Не хоче, щоб її впізнали.

Слова Широно вторили моїм попереднім висновкам. Я не дарма поцікавився його думкою. Свого часу Широно внаслідок дивовижного фуккацу встиг побувати в шкурі тенґу — у прямому сенсі слова. Після переродження він п’ять років служив пану Абе, моєму попереднику на посаді дізнавача з особливих справ, співробітника внутрішньої служби Дракона-і-Коропа. У нього був досвід, якого не мав я. Впевненість Широно в тому, що ця справа не має стосунку до надприродних сил і істот, багато що значила, зміцнивши мене у власних думках.

— І знову я з вами згоден. Це або плід п’яного марення Ісіби-молодшого, в якому він зумів переконати свого батька, або ми маємо справу зі злочинною змовою, погрозами й шахрайством. У такому разі сім’я Ісіба — скоріше жертви, ніж злочинці.

Широно кивнув.

— Якщо тільки, — додав він, поміркувавши, — батько та син не геніальні актори. Тоді вони ведуть складну гру, сенс якої мені незрозумілий.