Дорогі друзі!

Авторський сайт «Світ Олді» представляє другий, заключний том нового роману-дилогії Г. Л. Олді «Короп, дракон і журавель: Книга 2. Гонець до пекла» українською (в авторському перекладі) ЄДИНОЮ ПОЗИЦІЄЮ: всі три повісті одним файлом, як то кажуть, «в один клик»!

Ця книга – продовження циклу Г. Л. Олді «Чиста Земля». До книги увійшли три повісті, написані 2025-го року: «Повість про торговців забороненим», «Повість про одного начальника та дві грамоти» та «Повість про гінців до пекла».

Ласкаво просимо!

Картина на обкладинці – Утагава Хіросіге, 1856-1858 р.р. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна. Колоризація та обробка за допомогою ШІ Івана Сухорукова.

Адміністрація сайту встановила на книгу кілька різних цін – вибирайте ту, що вам по кишені. Частина отриманих коштів, як завжди, піде на благодійні волонтерські потреби.

Допомагаємо один одному, виживаємо разом.

_________________

 

Анотація:

 

Закон Чистої Землі суворий: вбивства заборонені буддою Амідою. Душа вбивці вирушає до пекла, а душа вбитого вселяється у тіло вбивці. Якщо ж закон порушено, то приходить Торюмон Рейден, старший дізнавач служби Коропа-і-Дракона.

Підвищення по службі відкриває дорогу в пекло. Торгувати можна всім, так чому б не продати друге життя? Сходи небезпечного дізнання ведуть на вершини влади. Нові друзі та вороги; новий страх — не за себе, за сім’ю.

Роман «Короп, дракон і журавель» продовжує цикл «Чиста Земля», розпочатий романами «Короп і дракон» та «Дракон і короп».

_____________

Цитата:

Каорі не стримала вигук захоплення: вона вперше їздила в паланкіні. Ран залишилася байдужою. Моя пильна дружина не відривала погляду від носильників, які розбирали багаж, і вигляд при цьому Ран мала настільки суворий, що братів Ногуті завидки взяли. Лише переконавшись, що її дорогоцінну рушницю, ретельно загорнуту у два покривала та перев’язану крученими шнурами, надійно прикріплено до жердини для перенесення, й рушниці ніщо не загрожує, Ран спромоглася зайняти місце в паланкіні.

Слідом за нею всередину прошмигнула Каорі. Міцні хлопці в полотняних безрукавках і штанях, підкочених до колін, легко підняли свою ношу.

Ну так, жінка, дівчинка та дитя — для них це не вага.

Чесно кажучи, я думав, Ран і рушницю в паланкін забере. Ні, довірила носіям. Чудо з чудес! Мабуть, не захотіла викликати цікавих чуток і домислів.

Шторка на віконці відсмикнулася — й закрилася знову. Ага, Ран звеліла Каорі повернути шторку на місце: шановним жінкам не личить витріщатися навсібіч. Утім, шторка засунулася не до кінця. У щілині блищало цікаве око.

Відкрито витріщатися — непристойно. А якщо непомітно, у щілинку, — тоді нічого.

Порт. Штовханина. Люди поспішно поступаються дорогою. Провулки, чисто підметений глухий кут. Коні біля конов’язі. Й конюх у строкатому. Кунайо, хто б сумнівався!

Мій таємний союзник?