Дорогі друзі!

Сьогодні на авторському сайті «Світ Олді» опубліковано шосту Пісню роману «Одіссей, син Лаерта. Книга 1. Людина Номосу» – «БЕРЕГИ, МЕНІ ПРОВІЩЕНІ…» – та епод. Перша книга опублікована на сайті ПОВНІСТЮ!

Переклад Галини Панченко, яка до того зробила також переклади інших романів з “Ахейського циклу”: “Герой має бути один” та “Онук Персея”. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.

Ласкаво просимо до Еллади!

Цитата:

Тюремними щурами пищали канати в ремінному обплетенні. Вітер розгублено плескав вітрилами, вирішуючи: з якого боку примоститися? І чи варто взагалі надувати щоки? Схоже було, що господар острова Еолії вчора неабияк перебрав, тепер страждає від похмілля. Нарешті керманич Фрініх блюзнірськи буркнув: «Не варто чекати милості від небес!..» – і рикнув на веслярів Немейським левом. Два ряди довгих весел розплескали зелень води, вирвавши «Пенелопу» з тенет мінливого бога й кинули судно на південний захід.

За кормою чекала Троя. Знала, міцностінна: повернуться.

У душі панувало сум’яття, подібне до того, що коїлося на морі. Очманілі хвилі стикалися, скипаючи шипучою піною, море прикидалося діжкою з гнилим суслом; вітри затіяли безлад, і лише зусилля м’язистих веслярів давали змогу кораблю рухатися в потрібному напрямку. Радіти чи сумувати? З одного боку, відпустили з миром, щоб не сказати: погнали геть!.. порівняли з Гераклом!.. і взагалі…

Радіти не виходило.