Дорогі друзі!

Сайт «Світ Олді» («OldieWorld») представляє вам благодійну публікацію нового оповідання Генрі Лайона Олді «НІЧОГО ОСОБИСТОГО» двома мовами (в авторському перекладі).

Частина зібраних коштів піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у розв’язаній Росією війні. Адміністрація сайту встановила на оповідання декілька різних цін. Вибирайте ту, яка вам по кишені.

Допомагаємо один одному, виживаємо разом.

Цитата:

— Та ти шо, Плінтусе? Не впізнав?!

— Вибачте…

— Це ж я, Колян! Ми ж разом у дурці лежали!

— Ні в якій дурці я не лежав. Ви мене з кимось сплутали.

Психіатра Олексій у свій час відвідував, що правда, то правда. Але компанійського Коляна бачив уперше.

— Та ти гониш, Плінтусе! Приколюєшся, так?

— Повторюю…

— Давай по пивцю, за зустріч! Тут поруч генделик є…

— Коляне, я не п’ю, — Олексій змінив тактику. — Лікар заборонив…

— А ми по кухлику, без фанатизму!

— Мені правда…

— Добрий день. Територіальний центр комплектації та соціальної підтримки Дарницького району. Старший лейтенант Твердохліб.

— Старший солдат Приходько.

Вони являли собою разючий контраст.

Старший солдат: пухкий, рум’яний, капловухий. Років двадцять від сили. Він без успіху напускав на себе вигляд грізний і значний. Косився на лейтенанта: командире, я все правильно роблю?

Старший лейтенант: худий, ні, виснажений. Хвороблива блідість проступала крізь сірий наліт на шкірі. Здавалося, в обличчя намертво в’ївся фронтовий пил. Ліва рука зігнута, дбайливо притиснута до грудей. Руку немов підтримувала невидима пов’язка.

Звідки взялися?! Коли підійшли? Чортів Колян!

Чорт, чорт, чорт!!!

— Пред’явіть документи.

Документи. Документи…

Лише зараз до Олексія дійшло: сталося те, чого він боявся до усрачки. Ось так, по-дурному, нарватися на патруль ТЦК! Він сам не знав, як наважився поглянути в обличчя офіцеру — підлесливо, знизу вгору, хоча вони були одного зросту.

Даремно він це зробив.