Дорогі друзі!
Чудова поетеса Лорина Тесленко (Філоненко) переклала українською благодійну збірку поезії Олега Ладиженського “Я ШЕЛ ПО БИТОМУ СТЕКЛУ…” У перекладі збірка має назву “Я ЙШОВ ПО ЗЛИХ УЛАМКАХ СКЛА…” (вірші військових днів). Також до збірки увійшли нові вірші, яких не було у першій публікації.
Виручені кошти підуть на допомогу українцям, постраждалим від бойових дій в розв’язаній Росією війні: ліки, продукти, одяг, доставку та інше.
Адміністрація сайту “Свті Олді” встановила на збірку декілька різних цін. У усіх зараз різні фінансові обставини, вибирайте ту, яка вам по кишені. Якщо ж ви хочете надати істотнішу допомогу, ви можете придбати будь-яку кількість екземплярів, щоб збільшити свій благодійний вклад.
Допомагаємо один одному, виживаємо разом.
КАСИДА БІДИ
І життя зламатись може, нині це вже знає кожен,
Спрага над струмком – негоже, й де він, той струмок?Відгомін – на звуки квота, світ жорсткий, без позолоти,
Пахнуть дошки ешафота потом – кат промок.Над будинками ракети, вибухів рясні букети,
Нишпорять уламки: «Де ти?» Раптом знайдуть? Страх!Курукшетра це чи Троя, тут ні бога, ні героя,
Фланги би утримать строю, друже мій, не зрадь,Встояти б, стою терпляче там, де привид принц побачив.
Яд король вже випив наче? На хер короля!Ось стою в проклятім місці, помста й честь над нами висять,
Тиск піднявся вже під двісті, скроні аж болять.Горні висі, пекла межі, мало що від нас залежить,
Ми збираєм як належить мало що.
Отож,По шматочку, по крупинці і по кроку по стежинці,
А в очах – не атропін це? Бо зіниці – сто.Вчора тут була лікарня. Хай розвидніє, бо хмарно.
Де лікарня? Їм безкарно А вона була!Як жили ми – то минуло, все, проїхали, забули,
Протягом біду надуло, дощ, вода, зола.Нешвидкий швидкий цей поїзд, ось біда вже лиже пояс,
Горло жме… Не заспокоюсь: дихать як мені?Ось біда над головою пророста полин-травою,
Може, злою кропивою. Вий сирен нудний.Похвальба, ридання, нерви, не останній і не первий,
В чистім полі, як у церкві, гляну в небеса,В небі молоком дорога та повітряна тривога,
Небо зве до діалога: «Віриш в чудеса?»Що сказати? Мабуть, вірю. Люди й навіть дикі звірі
В домі див шукають миру, вхід за мідний гріш,Вихід буде за десятку, а за що – не маєш гадки,
Гей, бігом в лісопосадку, там чекає тиш.Ворон на стовпі – примара, в переносці злий котяра,
Поїзд – чіт, бо номер парний, нечіт на плечі,Може, з янголів цей нечіт, раз вмостивсь мені на плечі,
І полегшало, до речі, з янголом в ночі.Хоч кого спитай, всі праві, всі пандави-каурави,
Танки біля переправи, жар як із печі,Ось двухсотий, ось трьохсотий, з медом в стільниках гризота,
Добре, досить, що ти, що ти, все, мовчи, мовчи.
Про перекладачку.
Лорина Тесленко (Філоненко Лорина Діодорівна) – членкиня Запорізької обласної організації НСПУ, голова запорізького літературного об’єднання «Пошук» ім. Миколи Лиходіда. Закінчила Севастопольський приладобудівний інститут (1965 – 1970). Була в редакційній раді Всеукраїнського журналу «Хортиця» (м. Запоріжжя).
Була одним з редакторів альманаху сучасної української поезії «Вілаг почуттів» (Ужгород) і антології творів бердянських літераторів «Вітрила натхнення», редагувала багато антологій, альманахів, збірок прози та поезії запорізьких авторів.
Авторка кількох збірок поезій.