RU, UA. Оповідання, 2023.  Шоста новела з циклу "Чорна поземка".

Містична розповідь на воєнному матеріалі.

— Не дай боже, засне за кермом...
— От і я йому: Борю, подивися на себе! Тобі б відіспатися, поїсти по-людськи. Не хочеш до себе на Москалівку заїжджати, час витрачати — у мене заночуй. Тут до твого ліцею три кроки. Я тобі борщу наварю…
— Це який ліцей? Педагогічний?
— Там у них волонтерський центр. Звідти й возить. Поки напарник був живий — ще нічого. Заїжджали, обідали; траплялося, що й ночували. А потім у напарника в дорозі серце прихопило. До лікарні не довезли, в машині й помер. З того часу Боря як розум втратив…
Я нагострив вуха.
В словах Валерчиної мами не було нічого особливого. Багато волонтерів зараз гарували, як прокляті, без сну та відпочинку. Але в мене почало ломити потилицю, а це вірний знак, що зайва пильність не зашкодить.
— ...йому нового напарника пропонували. Так він вперся, мов той віслюк. Ні, та й годі! Мотається туди-сюди, як оглашенний, ніби за двох встигнути хоче...

Електронна книга, написана російською мовою, перекладена авторами українською.