Дорогі друзі, цей день нарешті настав!
Ми раді представити вам НОВУ КНИГУ Г. Л. ОЛДІ З ЦИКЛУ “ЧИСТА ЗЕМЛЯ” двома мовами (в авторському перекладі)! Це перший том нового роману-дилогії “Короп, дракон і журавель: Книга 1. Місяць у тумані”.
Книгу склали чотири повісті, написані 2025-го року: “Повість про китайського стрибунця”, “Повість про молодого лахмітника”, “Повість про злочинне моління” та “Повість про коропа, дракона та журавля”.
“Повість про китайського стрибунця” щойно опублікована на авторському сайті “Світ Олді”. Ласкаво просимо!
Картина на обкладинці — Утаґава Кунісада (він же Утаґава Тойокуні III), 1853 р. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.
Решта три повісті, що склали книгу, будуть опубліковані слідом: по одній повісті на місяць. Кожна з повістей — цілком самостійна й закінчена, зі своїм сюжетом і фіналом.
Анотація:
Закон будди Аміди говорить: убивця жертвує своє тіло вбитому, а сам спускається в пекло. Торюмон Рейден, самурай зі служби Коропа-і-Дракона, розслідує випадки насильницьких смертей та чудесних воскресінь.
Здається, Рейдену вже час звикнути до найдивовижніших подій. Та життя сміється над молодим дізнавачем і знаходить, чим дивувати його знов і знов. Хто стрибає на двох ногах, витягнувши вперед руки, темними провулками? Хто мститься трьом веселим самураям, та так, що аж паперовий ліхтар, глузуючи, висовує язика? Що за велике моління започаткував сам сьогун, та таке, що голова столичної служби Коропа-і-Дракона втік зі столиці світ заочі?
І нарешті, що ж відбулося на далекому острові Окінава, якщо Рейдену з помічником наказали терміново плисти туди, та ще й нащось одягнути кімоно з вишитими журавлями?!
Книга «Місяць у тумані» відкриває нову дилогію «Короп, дракон і журавель», продовжуючи вже відомий читачам цикл «Чиста Земля».
_____________
Цитата:
Глухий кут.
Кімура погано розумів, де він звернув не туди, але глухий кут є глухий кут. Обернувшись назад, він побачив, що зворотний шлях йому закритий. До Кімури, витягнувши руки вперед, стрибав чоловік у дивних шатах. Так, стрибав на двох ногах — шльоп-шльоп! — і досить спритно. Коли чоловік наблизився, стало зрозуміло, що одягнений він у халат із білою облямівкою, довгий і важкий, а прикрашає халат квадратна нашивка на грудях, що зображає єдинорога. Голову стрибуна вінчала шапка, схожа на пиріг, з гребенем і довгими «вухами».
Але не халат і шапка змусили Кімуру заніміти, й навіть не дивний спосіб пересуватися стрибками. У молочно-жовтому світлі місяця, що визирнув з-за хмар, шкіра переслідувача була блідою, як у небіжчика, з легкою прозеленню, а пальці завершувалися гачкуватими нігтями, схожими на кігті. На лоба стрибун наклеїв паперову печатку, чия стрічка йшла назад, під шапку. Прочитати, що написано на печатці, Кімура не міг, і не тому, що темно, й не тому, що страшно, а тому що він не знав зображених там ієрогліфів.