Дорогі друзі!

Авторський сайт “Світ Олді” почав пролонговану публікацію “Королеви Ойкумени” – другої частини добре роману-трилогії “Місту та світу” у перекладі українською. Переклад зробила Лорина Тесленко (Філоненко), яка вже переклала роман-трилогію “Ойкумена”.

Регіна ван Фрассен – подарунок долі! – народилася телепаткою. В двадцять один рік вона познайомилася з війною, любов’ю та зрадою. В двадцять п’ять врятувала гусака зі глека, химеру від голодної смерті і себе – від вигнання з Храму № 3. В тридцять з гаком її наздогнав корабель-привид і навчив ховати пацієнтів. Так, космічний світ Ойкумени цінує своїх менталів, як рідкісний скарб, але й термосилова броня не захистить тебе від крижаних поцілунків реальності. Танцюй на пагорбах, жінка з флейтою! Молодість закінчилася, треба йти далі – у зрілість, сповнену чергових сюрпризів.
Роман «Місту та світу» знову відкриває нам галактичні простори Ойкумени, вже відомі читачеві з пригод Лючано Борготти, директора театру «Вертеп».

Ласкаво просимо до Ойкумени!

Періодичність подальшої публікації: два розділи на тиждень, у вівторок та п’ятницю. Завершення підписки орієнтовно планується наприкінці зими 2023 р. Після цього книга буде доступна в повному обсязі.

Частина отриманих коштів піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв’язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

Ілюстрація на обкладинці Володимира Бондаря. А ще це перше ілюстроване електронне (і взагалі будь-яке!) видання «Місту та світу» з внутрішньою чорно-білою графікою. Iлюстрації створені за допомогою художниці Геті Білоголовській та нейромережі Midjourney.

…Самолеты уже заходили на разворот.
– L-127 “Emissarius”, – морщась, сказал ван Фрассен. – Атмосферная поддержка.
– У них бомбы? Ракеты? Плазматоры?
Ник очень старался, чтобы его голос звучал спокойно.
– Это легкие разведчики. Только импульсные пушки и лучевики.
Капитан хотел добавить что-то еще, глянул на дочь и промолчал. “Нам и этого хватит”, – услышала Регина в отцовском молчании. Метрах в ста впереди шоссе вспухло грязно-белым гейзером. Пар, кипящие брызги и обломки покрытия взметнулись к небесам.
– Предупреждают. Требуют, чтоб мы остановились.
– Мы остановимся?
– Нет.
Машину тряхнуло. Регина едва не ударилась лицом о переборку. Беглецы шли теперь на предельной скорости, рыская из стороны в сторону, чтобы сбить прицел. Двигуны натужно ревели на форсаже. Шоссе взорвалось снова – целым каскадом гейзеров. Кипящая мгла обрушилась на внедорожник, по корпусу забарабанили обломки. Машина пошла юзом, но Траубергу, бранящемуся так, что одно это должно было сбивать врагов на лету, чудом удалось ее выровнять. Регина вцепилась в поручень, словно это был корень, торчащий из земли, а она сама падала с обрыва в пропасть. Какое-то время машина вслепую ковыляла по искореженному участку. Казалось, безвидная мгла не кончится никогда. Но вот они вырвались из облака – и увидели, как “Бродяга” со вторым внедорожником, сильно опередив их, уходят.