Дорогі друзі!
На авторському сайті “Світ Олді” щойно опубліковано третю книгу циклу Г. Л. Олді “Чиста Земля”: Дракон і Короп. Книга 1: Лялька-талісман — в перекладі українською! На сьогоднішній день цикл складають романи “Короп і Дракон” (Книга 1: Повісті про карму і Книга 2: Оповідання нічної варти) та “Дракон і Короп” (Книга 1: Лялька-талісман і Книга 2: Сто страшних історій)… а також ще одна нова книга. Але подробиць про неї поки що не буде — всьому свій час. Згодом доберемося й до неї.
Ласкаво просимо до світу середньовічної Японії, де сплелися між собою справжня та альтернативна історія, фентезі та детектив, злочинці, привиди та потойбічні істоти, філософія та людські взаємини — та багато чого ще!
Велика дяка чудовій перекладачці Лорині Філоненко та невтомному адмінові “Світу Олді” Євгенію Ступнікову!
Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.
Книги циклу “Чиста Земля” з’являються на сайті раз на місяць.
*************
Анотація:
Закон будди Аміди перетворив Країну Вранішнього Сонця на Чисту Землю. Відтепер убивця жертвує своє тіло вбитому, а сам спускається до пекла. Торюмон Рейден – самурай з Акаями, дізнавач служби Коропа-і-Дракона – розслідує випадки насильницьких смертей та чудових воскресінь, уже відомих читачеві за романом «Короп і дракон».
Але навіть смерть не може приборкати людину, чия душа горить у вогні пристрастей. І тепер уже не короп підіймається водоспадом, стаючи драконом, а дракон спускається з небес, щоб стати коропом. Дізнавач Рейден дізнається про це, ризикуючи власним життям.
Першу книгу роману «Дракон і короп» склали «Повість про мертвих і живих», «Повість про ляльку-оберіг» та «Повість про два клинки».
******************
Враження читачки Avisha від книги Г. Л. Олді “Дракон і короп. Книга 1. Лялька-талісман”:
Японська стилістика Олді підкорила мене в далекі шкільні роки в «Ноперапон». Треба б перечитати, до речі. Незважаючи на те, що книга зовсім про інше, я ніби повернулася в продовження тієї давньої історії.
Або в Кабірський цикл і зброю, яка має душу. Усе таке саме… книга тонко просочена ідеєю пацифізму. Але не укуреного вудстоківського, а такого… дуже людяного. Бо самому ж гірше буде.
І якщо перша дилогія була про містику серед смертних, то нинішня про смертне у світі духів. Якось звикаєш до думки про те, що світ духів живе за якимось своїми законами і шляхи його несповідимі. Що ж ми бачимо? Дух хлопчиська, який іде на все, щоб урятувати рідну сестру. Такий людяний, такий пронизливо несимпатичний. Бо крім неї в нього нікого й не було. Як і в неї. Зате тепер є. Ціла сім’я, зі своїми тарганами, звісно.
Або головний ловелас міста, чиє життя і кар’єру зруйнувала лазниця. Але ж спершу він її домагався з такою ретельністю. Чи винна вона, що інтерес його був недовговічний? Чи винна вона, що жадала помсти? Чи він винен у тому, що всі, кого він вважав близькими, відвернулися від нього всього лише через наклепницьку записку? Або в тому, що його жага помсти виявилася не слабкішою за її?
Ну і куди без історії про світле і прекрасне кохання. До свого пана. Яке сильніше за любов до дружини. І знову помста і розплата. А що, як не всі чоловіки роду віддали б перевагу обов’язку перед пристрастю?