Дорогі друзі!

Авторський сайт «Світ Олді» розпочав пролонговану публікацію роману «Онук Персея. Книга 2. Син кульгавого Алкея» у перекладі українською. Переклад зробила Галина Панченко. Ілюстрація на обкладинці Володимира Бондаря. Внутрішні чорно-біли ілюстрації Юлії Меншикової.

Ласкаво просимо до Еллади!

Періодичність публікації: два епісодія на тиждень, у вівторок та п’ятницю. Завершення підписки орієнтовно планується у перших числах січня 2024 р. Після цього книга буде доступна в повному обсязі.

Частина отриманих коштів традиційно піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв’язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

Анотація:

Доля любить Амфітріона, онука Персея. Так любить, що підкидає випробування за випробуванням. Але все, що не вбиває молодого воїна, робить його сильнішим. Війна, інтриги, зрада, вигнання з рідних Мікен, поневіряння Пелопоннесом, полювання на невловиму Тевмеську лисицю, ворожнеча з Птерелаєм Невразливим, вождем піратів, – так міцнішав майбутній батько Геракла, видатного героя Греції.

«Онук Персея» розповідає про події, що передують роману «Герой має бути один». Стародавня Греція богів і героїв, царів і чудовиськ постає перед вами – прекрасна незнайомка, чий погляд може перетворити тебе на каміння.

Цитата:

Меч боровся до останнього.

Він плазом бив мечем об камінь. Летіли іскри. Меч переламуватися не бажав. Важкий, широкий – дитя мікенських кузень – клинок лише гнівно дзвенів. Тоді він став бити лезом. З’явилися перші вищербини. Відлетівши, шматочок бронзи подряпав йому щоку під оком. Тепер меч вищав, як вищить від болю пес, якого б’є господар. І нарешті, не витримавши ганьби, зламався на три пальці вище руків’я.

Взявши уламки, він став над урвищем. Внизу дихало море. Плавлячись у небесному горні, захід сонця стікав у воду міддю, і бронзою, і червоним золотом. Золото лякало людину на кручі. Він сумнівався, що коли-небудь, не здригаючись, зможе доторкнутися до смужки дорогоцінного металу. Без того, щоб хижий блиск впився в зіниці, примушуючи до покори, відроджуючи сором, про який слід було забути назавжди.