Дорогі друзі!

Авторський сайт «Світ Олді» представляє благодійну публікацію роману «Чорний хід» у перекладі українською. Переклад зробила Лорина Філоненко. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.

Ласкаво просимо до Дикого Заходу!

Частина отриманих коштів традиційно піде на благодійні волонтерські цілі. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

_____________________

Анотація:

Рут Шіммер носить два револьвери: один стріляє свинцем, інший — прокльонами та нещасними випадками. Револьвери Джошуа Редмана звичайнісінькі, зате у нього є ангел-охоронець, а може, зовсім не ангел. Коли Рут та Джош зустрілися вперше, на хлопця впала важка люстра. Дикий Захід, сер, чого тут тільки не трапляється! Тут роз’їзні агенти скуповують у індіанців і китайських емігрантів іскри — крихітні непотрібні дива, а фінансисти та промисловці крутять успіхом, як публічною дівкою.

Старий Світ горить вогнем. Він давно збожеволів, став малопридатним для життя. Зате Новий Світ ще тримається! Виритий чорними ходами, як кротовими норами, звідки лізе всяка гидота, Дикий Захід зсуває капелюх на потилицю та готовий палити в усе, що рухається.

Що це там рухається, сер?

______________________

Цитата:

– Три нещастя, Абрахаме.

– Великих чи малих, міс Шиммер?

– Три малих.

– Упевнені?

– Ти й ангела спокусиш. Два малих і одне велике.

Крамниця простора, хоч танці влаштовуй. У вікнах танцюють промені ранкового сонця, вриваються під дах, грають у чехарду на полірованому металі зброї. Найзухваліші крадуться в дальній від дверей куток, розсипаються юрбою веселих зайчиків. Їх вабить стійка з магазинними карабінами, позначеними клеймом компанії «Winchester Repeating Arms», однозарядним «ремінгтоном» і гвинтівкою Генрі – старою, дешевою і безвідмовною, як повія в салуні «У Щасливчика Джо».

Дюжина револьверів, немов загін федеральних маршалів, дрімає в тіні, на полицях високої горіхової шафи із заскленими дверцятами. Стіна навпроти шафи обтикана гачками та цвяхами. Її окупували шкіряні патронташі й широкі пояси з пряжками зі сталі та латуні. Кожен пояс доповнений новенькою скрипучою кобурою.

Є в них щось від кубла гримучих змій, а може, від зв’язок ковбас, що висять у погребі. Тут усе залежить від уяви й життєвого досвіду глядача.