Дорогі друзі!
Авторський сайт «Світ Олді» розпочав пролонговану публікацію роману «Одіссей, син Лаерта. Книга 2. Людина Космосу» в перекладі українською. Переклад Галини Панченко, яка до того зробила також переклади інших романів з “Ахейського циклу”: “Герой має бути один” та “Онук Персея”. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.
Ласкаво просимо до Еллади!
Періодичність публікацій: дві Пісні на тиждень, у вівторок та п’ятницю. Завершення підписки орієнтовно планується ближче до кінця листопаду 2024 р. Після цього книга буде доступна в повному обсязі.
Частина отриманих коштів традиційно піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв’язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.
Анотація:
Я, Одіссей, син Лаерта-Садівника та Антіклеї, найкращої з матерів. Одіссей, онук Автоліка Гермесіда, досі щедро обсипаного хвалою та хулою, й Аркесія-островітянина, забутого чи не відразу після його смерті. Правнук блискавки та кадуцею, нищівник міцностінної Трої; вбивця зухвалих наречених. Чоловік, сповнений підступів різних і мудрих порад. Блукач Одіссей. Герой Одіссей. Хитрун Одіссей. Я! я… Он їх скільки, цих «я». І всі хочуть повернутись. Повернувшись для інших, тепер вони хочуть по-справжньому повернутися: для себе. Інакше поверненню судилося обернутися найдовшою та найжорстокішою з усіх розлук.
Цитата:
Море валилося на берег усією вагою, немов ґвалтівник-сатир – на заскочену зненацька німфу. Згрібало жмені брудного піску, здіймалося вгору, на диби, до бурливої каламуті небес; зловтішно зволікало, перш ніж знову впасти на Авліду, жбурнувши крадений пісок в обличчя Великій Землі. Тісно було морю у вузькості Евбейської затоки; хотілося простору. Збожеволілі чайки захлинаючись кричали над скелями, благаючи пташиних богів про милість; вперті альбатроси мовчали. Від смороду мокрих стрічок, намотаних на зубці круч, спирало подих. Траплялися сильніші бурі, бували більш грізні шторми, але ця негода, програючи в потужності, брала іншим.
Бруд, гидота, паскудство.
– Корабель! дивіться, корабель!
– «Пенелопа»! Клянуся грудьми Амфітрити, «Пенелопа»!
– Радуйтесь!