Роман Г. Л. Олді «Золотий лук. Книга 2. Все буває» в перекладі українською

Дорогі друзі!

Сьогодні авторський сайт «Світ Олді» представляє благодійну публікацію роману «Золотий лук. Книга 2. Все буває» в перекладі українською. Переклад зробила Галина Панченко. Малюнок на обкладинці Володимира Бондаря. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.

Ласкаво просимо до Еллади!

Частина отриманих коштів традиційно піде на благодійні волонтерські цілі. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

____________________

Анотація:

В Ефірі живе хлопчик Гіппоной, син Главка та онук Сізіфа. Той, кого пізніше впізнають під ім’ям Беллерофонта – Метателя-Вбивці. Тут почнеться його яскрава, буйна, трагічна доля, а що трапиться далі – це ще у богів на колінах.

Куди ведуть його дороги? У міцностінний Аргос та заморську Лікію, на Червоний острів, обитель Горгон та велетнів; у небеса, де панує вогнедишна Хімера. Дороги ведуть у майбутнє, приховане за грозовими хмарами, і минуле, яке неохоче розкриває свої таємниці.

Чи все у цьому світі вирішують блискавки?

Беллерофонт, герой і мандрівник. Крилатий кінь Пегас, що обганяє вітер. Велетень Хрісаор Золотий Лук. Життя цих трьох пов’язане міцніше, ніж вони думають. Навіть міцніше, ніж це здається могутнім богам Олімпу.

___________________

Цитата:

Дорослішаючи, ми нічого не набуваємо.

Втрачаємо, лише втрачаємо. День за днем, рік за роком. Відтинаємо від себе частину за частиною, шар за шаром. Безтурботність. Простота задоволень і неприємностей. Чистота помислів. Безпосередність. Здатність радіти просто так. Уміння забувати образи. Нескінченність майбутнього. Довірливість. Втрата за втратою.

Ми кажемо: ростемо. Виростаємо.

Це брехня. Не ростемо, зменшуємося.

Розкидаємо втрати навколо себе. Сіємо зерно в борозни, що дихають життям. Сходи нас не потішать. Ці сходи – воїни в броні, безжальні вбивці. З безтурботності повстане заклопотаність. З чистоти помислів – дракон задумів. З наївності – підступність. З уміння забувати образи – злопам’ятність. З нас самих – хтось інший.

Озираючись, згадуючи, я не впізнаю себе.

Чуже життя. Легенда.