Г. Л. Олді: «Двері в зиму»:

В цю збірку увійшли нові оповідання та невеличка повість 2022-23 років Дмитра Громова та Олега Ладиженського, що пишуть під спільним псевдонімом «Генрі Лайон Олді».

Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала Росія проти України. У цих творах реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Але кожен з них має свій внутрішній стрижень, і кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на Україну.

Г. Л. Олді: «Вторгнення»:

Ніколи раніше Дмитро Громов та Олег Ладиженський не писали документальної прози — лише художню. Ніколи не вели щоденників. Але вторгнення в Україну все змінило. Ці щоденники — не фантастика, звична для Олді. Інша мова, інший стиль, відповідно до обставин. Ці нотатки писалися в обстрілюваних містах, підвалах i бомбосховищах, евакуаційних поїздах i автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах «волонтерської лихоманки», між дзвінками друзям i близьким.

Олег Ладиженський: «Балада солдатів»:

Жанр балади — лірико-епічний. Він поєднує непоєднуване: об’єктивну розповідь і суб’єктивний погляд зсередини. По суті, це те, чим ми зараз намагаємося займатися, потрапивши в умови, які мислилися неможливими. «Тільки б не було війни», — говорили ми багато років із підтекстом «ну звичайно не буде, тому що не може бути ніколи». Але війна є. І тепер треба знову пізнавати все: Бога, світ, людей, себе. Дивитися зсередини та зовні. Це болісне осмислення і є вірші Ладиженського.