Дорогі друзі!
Сайт «Світ Олді» («OldieWorld») продовжує публікацію нового роману Генрі Лайона Олді «ЧОРНА ПОЗЕМКА» (січень-жовтень 2023 р.). Сьогодні вашій увазі пропонується історія друга «МЕШКАНЕЦЬ» двома мовами (в авторському перекладі), а також аудіозапис у виконанні Олега Ладиженського.
Частина зібраних коштів, як завжди, піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у розв’язаній Росією війні.
Адміністрація сайту встановила на збірку декілька різних цін. Вибирайте ту, яка вам по кишені.
Допомагаємо один одному, виживаємо разом.
Цитата:
Валерчина мама поралася на кухні: варила борщ. Я став у дверному отворі, намагаючись, щоб від мене не дуже тягнуло мерзлякуватим протягом, і дивився, як вона ставить варитися замочену від учорашнього вечора квасолю, шаткує капусту, ріже цибулю, буряк і моркву, робить засмажку на пісній олії, кидає все це добро в каструлю…
Я дивився і плакав, і не знав, що плачу, поки кухня не попливла в мене перед очима так, що нічого вже не розібрати. Я спершу вирішив, що мене накрило, і помилився.
Буває. День сьогодні такий.
Відступивши назад, я вийшов на сходовий майданчик — тихо-тихо, немов Валерчина мама могла мене почути. Сказати по правді, я б затримався ще трошки, але мама їжилася в моїй присутності. Час від часу вона кидала через плече здивовані погляди. Боюся, від мене в її бік усе-таки повз неприємний холодок. Байковий халат у таких випадках — слабкий захист.
Спускаючись сходами, я зловив себе на знайомому почутті. Я пам’ятав його з підйому до квартири — неспокій, туга, страх вийти з дому назовні. Спасибі борщу, його киплячій життєвості, спасибі сльозам, що нахлинули не до речі, — зараз мені вдалося повернути самовладання, зрозуміти, звідки вітер дме.
Мешканець, значить?
![](https://hloldieeng.s3-accelerate.amazonaws.com/2024/02/%D0%9C%D0%B5%D1%88%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%BE%D0%B1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D1%83%D0%BA%D1%80-375x600.jpg)