Вийшли друком перші книжки спільного проєкту / серії «Слова України» видавництв Freedom Letters (Великобританія) і Друкарський двір Олега Федорова (Україна, Київ). Книги друкуються в Києві, українською.
![](https://hloldieeng.s3-accelerate.amazonaws.com/2024/06/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D1%96-%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%9A%D0%B8%D1%97%D0%B2-276x600.jpg)
Зокрема, перші три книги проекту — це книги Генрі Лайона Олді та Олега Ладиженського «соло», написані в часи повномасштабного вторгнення: документальна проза (щоденники), художня проза та вірші Олега Ладиженського. А саме (з посиланнями, де ці книги можна придбати):
В цю збірку увійшли нові оповідання та невеличка повість 2022-23 років Дмитра Громова та Олега Ладиженського, що пишуть під спільним псевдонімом «Генрі Лайон Олді».
Це твори часів повномасштабної війни, яку розпочала Росія проти України. У цих творах реальність воєнних буднів сплітається з містикою та фантастикою, трагедії людей — з надією, а жорстокі та екстремальні випробування — з людяністю й співчуттям. Герої оповідань Олді — здебільшого такі ж звичайні люди, як ми з вами. Старі та молоді, цивільні та військові, живі та мертві — українці, яким випала доля жити у наші суворі часи. Але кожен з них має свій внутрішній стрижень, і кожен так чи інакше знаходить у собі сили протистояти агресії, злу та відчаю, що обрушилися на Україну.
![](https://hloldieeng.s3-accelerate.amazonaws.com/2024/06/%D0%94%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%96-%D0%B2-%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D1%83-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82-%D0%B8%D0%B7%D0%B4-%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%BE-420x600.jpg)
Ніколи раніше Дмитро Громов та Олег Ладиженський не писали документальної прози — лише художню. Ніколи не вели щоденників. Але вторгнення в Україну все змінило. Ці щоденники — не фантастика, звична для Олді. Інша мова, інший стиль, відповідно до обставин. Ці нотатки писалися в обстрілюваних містах, підвалах i бомбосховищах, евакуаційних поїздах i автобусах, на орендованих квартирах у коротких паузах «волонтерської лихоманки», між дзвінками друзям i близьким.
![](https://hloldieeng.s3-accelerate.amazonaws.com/2024/06/%D0%92%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BC%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B5-%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%BE-415x600.jpg)
Жанр балади — лірико-епічний. Він поєднує непоєднуване: об’єктивну розповідь і суб’єктивний погляд зсередини. По суті, це те, чим ми зараз намагаємося займатися, потрапивши в умови, які мислилися неможливими. «Тільки б не було війни», — говорили ми багато років із підтекстом «ну звичайно не буде, тому що не може бути ніколи». Але війна є. І тепер треба знову пізнавати все: Бога, світ, людей, себе. Дивитися зсередини та зовні. Це болісне осмислення і є вірші Ладиженського.
![](https://hloldieeng.s3-accelerate.amazonaws.com/2024/06/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%81%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2-%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%BE-423x600.jpg)