Дорогі друзі!
Сьогодні на авторському сайті «Світ Олді» опубліковані дев’ята глава книги «Відщепенець» — першої частини роману-трилогії «Блудний син», п’ятого з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською: «БЛУДНИЙ СИН або СТИМУЛЮЮЧИЙ ПОСТРІЛ У ГОЛОВУ» — а також епілог. Тепер книга опублікована на сайті ПОВНІСТЮ!
Переклад зробила Лорина Тесленко (Філоненко), яка раніше переклала романи-трилогії «Ойкумена», «Місту та світу», «Дикуни Ойкумени» та «Втеча на ривок». Малюнок на обкладинці Володимира Бондаря, внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна.
Ласкаво просимо до Ойкумени!
Частина отриманих коштів піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв’язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.
______________________
Цитата:
Як і всі ларгітасці, Гюнтер не був релігійним. Якщо він і посилав когось під три чорти, то вбачав у чортах винятково персонажів фольклору, давнього та напівзабутого. Інтернатська дитина, позбавлена родинного затишку, він був щиро вдячний своїй невгамовній бабусі – Гілда Сандерсон, графиня наукового атеїзму, записала сотні півтори «казок на ніч», щоб маленький Гюнтер міг крутити їх собі перед сном, слухаючи рідний голос, а не чужу декламаторку. У казках Гюнтер бачив лише кумедні пригоди. Пізніше, з роками, він зрозумів, що частина казок була притчами, які бабуся почерпнула зі свого багатого професійного досвіду – й адаптувала для онука.
Більше за інші Гюнтер любив казку про блудного сина. Зухвалий хлопчисько покинув дім, сім’ю, школу, втік на іншу планету, в далекому секторі галактики, де потрапив у погану компанію, бився, крав, охляв, нахапався хвороб від кору до скарлатини – та врешті-решт вирішив повернутися до батьків під крило. Але коли він повернувся, з’ясувалося, що за час мандрів блудний син забув рідну мову. Не в змозі покликати батька на ім’я, він закричав під парканом, закричав на всю горлянку, завив, наче дикий звір, – і батько впізнав сина за звуком його голосу. Далі все було добре й бенкет на всю губу.
У дитинстві Гюнтер уявляв себе блудним сином – купа пригод, місцями неприємних, зате захопливих, і щасливий кінець. Скажи хто-небудь, що йому доведеться побувати в шкурі батька, й Гюнтер розсміявся б у відповідь.