Дорогі друзі!

На авторському сайті «Світ Олді» опубліковано дев’ятий і десятий розділи книги «Ангели Ойкумени» — третьої частини роману-трилогії «Втеча на ривок», четвертого з епопеї «Ойкумена» — у перекладі українською: «ДЕ ТОЙ СПОКІЙ? І СМЕРТЬ НЕ ПРИНЕСЛА» і «ПОСІБНИК ДО НАПИСАННЯ КОМЕДІЙ» — а також епілог. Тепер книга опублікована на сайті ПОВНІСТЮ!

Переклад зробила Лорина Тесленко (Філоненко), яка раніше переклала романи-трилогії «Ойкумена», «Місту та світу» та «Дикуни Ойкумени». Малюнок на обкладинці Володимира Бондаря, внутрішні чорно-білі ілюстрації Юрія Платова.

Ласкаво просимо до Ойкумени!

Частина отриманих коштів піде на допомогу українцям, які постраждали від бойових дій у війні, що розв’язана Росією. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

______________________

Цитата:

Бравільянців ніби підмінили.

Десять вдячних глядачів, які слухають щасливе завершення любовної колізії. Десять свідків істинного благородства, що втирають скупу сльозу. Десять ревнителів чоловічого братерства. Десять «в ім’я», «всупереч», «попри все». І от – десять радісних головорізів, десяток гординь, які потребують негайної сатисфакції. Заклик полковника Дюбуа впав на благодатний ґрунт. Честь! Відвага! Доблесть! Караван у пустелі так не радіє оазису з колодязем, як ескорт дона Фернана зрадів можливості схопитися з гвардійцями Дюбуа. І не в димній, брудній каруселі баталії, де смердять кишки, випавши з розпорпаного живота, а в монастирському саду, де шпага витончено пронизує гаряче серце, а кишки, вивалюючись, пахнуть солодко, ніби троянда навесні…

Про нас складуть пісні! Нас прославлять у віках!

Місяць, і той підскочив вище. Хор голосів підрізав короля ночі, як тенісна ракетка підрізає м’ячик, і місяць закрутився, кидаючи жовті краплі. Стривожено галасували птахи. Птахам і бравільянцям відповіли гвардійці. Знаючи заздалегідь, куди веде їх полковник, браві рубаки ледве стримувалися, щоб не вступити завчасно. Ось, диригент змахнув паличкою. Час гриміти трубам, дзвеніти тарілкам.

– Спробуйте тепер поїхати, – запропонував Дюбуа. Він насолоджувався створеним ефектом, як гурман – свіжими устрицями з крапелькою лимонного соку. – Точніше, спробуйте відвести своїх людей. Та вони нашаткують вас скибочками! Ризикнете стати між левом і його здобиччю?

Дон Фернан гордовито підняв підборіддя:

– У такому разі я поїду сам. Звісно, я заберу із собою сеньйориту Штильнер. Ви збираєтеся нам перешкодити, бароне?