Дорогі друзі!

Сьогодні авторський сайт «Світ Олді» представляє благодійну публікацію роману «Бик із машини» в перекладі українською. Переклад зробила Галина Панченко. Внутрішні чорно-білі ілюстрації Олександра Семякіна. Колоризація та обробка за допомогою ШІ Олега Ладиженського.

Частина отриманих коштів традиційно піде на благодійні волонтерські цілі. Адміністрація сайту встановила на книгу кілька цін. У всіх зараз різні фінансові обставини, тому вибирайте ту, яка вам по кишені.

Допомагаємо одне одному, виживаємо разом!

____________

Анотація:

У приморському місті Кекрополі йде дощ. П’яниці сидять у барах, поліція ловить злочинців, а байкери чіпляються до дівчат, які приїхали на заробітки зі зруйнованої бомбардуваннями Халпи. У місті Кекрополі бродить голодний Мінотавр, і Тезей, професійний борець із клубу «Елевсін», шукає шлях у цьому лабіринті, інакше ланцюг вбивств тричі обернеться навколо Кекрополя. Куди дивляться боги? Або ми називаємо їх богами просто за браком кращого слова?!

Історія Тезея і Мінотавра відома всім. У новій книзі Г. Л. Олді вона розказана по-іншому, змушуючи задуматися: чи справді ми, діти цивілізації, озброєні гаджетами та пістолетами, відрізняємося від шоломоблискучих героїв Стародавньої Еллади? А може, Мінотавр – великий зрівнювач?

______________

Цитата:

Коли живі не дають відповіді, питай мертвих.

Ця думка вела його лабіринтами цифралу, немов дороговказ. Можливо, раз за разом він повторював її вголос – зараз це не мало значення. Значення мали час і правильний напрямок. Навколо колихався, тік, переливався океан інформації. Тезей плив, занурюючись усе глибше. Шкірою, м’язами, оголеними нервами він відчував потоки й завихрення; течія вабила плавця, і то був добрий знак.

Він сподівався встигнути.

Гіллясті структури, подібні до заростей морських коралів, виникали праворуч і ліворуч, виростали з безодні й зникали з поля зору. Відображення в цифралі матеріальних компонентів Всесвітньої Мережі? Тезей міг лише припускати. Гігантські тіні – кити? левіафани? – ледь помітні крізь товщу рідких даних, ковзали віддалік і без метушні зникали, коли він намагався краще їх роздивитися. Боги цифралу? Щось інше, про що люди не мають навіть поняття? Гадати можна було до нескінченності.